Офтальмологія

Зі збільшенням чисельності і старінням населення, все більше людей опиняється під загрозою потенційного зниження та втрати зору. Природно, що з віком люди стають більш досвідченими, мудрими і далекоглядними. Однак, майже 30 млн. людей у світі відчувають, що їх здатність бачити знижується, іноді аж до сліпоти. Причиною цього явища є вікова макулодистрофія. Основна маса населення не знає про  це небезпечне захворювання, проте у промислово розвинених країнах світу воно є найпоширенішою причиною значного порушення зору серед людей старших 65 років. Жінки страждають від вікової макулодістрофії  частіше, ніж чоловіки.

Офтальмологічні захворювання

Вікова макулодистрофія

Вікова макулодистрофія (ВМД) – основна причина втрати зору серед людей похилого віку в розвинених країнах. Пацієнти з порушенням зору, пов'язаним з вологою ВМД, обмежені у своєму звичайному повсякденному житті. Наприклад під час читання та керування автомобілем,  у догляді за собою та близькими  людьми, що потребують їх опіки. Крім того, втрата зору, пов'язана з вологою ВМД, значно збільшує ризик падінь і переломів, які, у свою чергу, можуть призводити до госпіталізації та інших ускладнень.
У більшості пацієнтів з вологою ВМД, які не отримують лікування з приводу даного захворювання, в найближчі 2 роки після встановлення діагнозу, спостерігається прогресування хвороби до важкої втрати зору ураженого ока.

 

Основними факторами патогенезу вологої ВМД є білки судинного ендотеліального фактора росту (VEGF), що індукують розвиток нових кровоносних судин з глибших шарів очного яблука (цей процес називається хороїдальною неоваскуляризацією (ХНВ). Ключову роль у ХНВ при вологій ВМД відіграють два важливих білка сімейства VEGF - VEGF-A і плацентарний фактор росту (PlGF). Стінки цих новоутворених незрілих кровоносних судин пропускають велику кількість ліпідів, рідини і крові, викликаючи набряк, набухання тканини і порушення архітектоніки сітківки, що, в кінцевому рахунку, призводить до втрати чіткості, спотворення і втрати зору. За останні 20 років з відкриттям нових ліків, які блокують VEGF, були досягнуті вражаючі успіхи в лікуванні вологої ВМД. Застосування даних препаратів дає можливість пацієнтам  не тільки запобігти втраті зору, але й підвищити його гостроту.

 

Стандартним лікуванням вологої ВМД в даний час є антиангіогенна (анти-VEGF) терапія за допомогою ін'єкцій препаратів e склоподібне тіло (інтравітреальна терапія). У дослідженнях було показано, що у пацієнтів з вологою ВМД застосування анти-VEGF препаратів не тільки запобігає втраті, але й підвищує гостроту зору.

Тромбоз центральної вени сітківки

Тромбоз центральної вени  сітківки (ТЦВС) - поширене захворювання судин сітківки і часта причина втрати зору (переважно у пацієнтів віком 50 років). Люди молодші 40 років складають лише 10-15% від загальної кількості пацієнтів з ТЦВС. За результатами досліджень, наприклад, у Сполучених Штатах ТЦВС страждають більше 100 тис. людей, а в країнах Європи - більше 66 тис. людей. До ТЦВС призводить закупорка центральної вени сітківки, що може викликати набряк і подальше пошкодження сітківки та втрату зору.


Фактори ризику ТЦВС включають у себе артеріальну гіпертензію, цукровий діабет, атеросклероз, паління, вік старше 65 років, відкриту кутову глаукому і патологічні стани, що сприяють підвищенню згортання крові. Більшість цих факторів ризику викликають генералізоване ураження ендотелію судин. Виникнення анатомічних чи фізіологічних змін ЦВС може призвести до тромбозу в умовах несприятливих впливів на ендотелій. Одним з таких факторів є глаукома, яка порушує анатомію і функцію ЦВС і, таким чином, викликає зміни кровотоку, що сприяють пошкодженню ендотелію і призводять до тромбозу.

 

На підставі клінічних характеристик і даних флюоресцеїнової ангіографії розрізняють ішемічну і неішемічну оклюзію центральної вени сітківки  (ОЦВС). Чим більш виражені порушення кровопостачання та ішемія сітківки, тим більш стрімка втрата зору і вищий ризик вторинної неоваскуляризації. Неішемічна ОЦВС супроводжується менш вираженим порушенням кровотоку і менш важкою втратою зору. Найчастіше пацієнти звертаються за допомогою у зв'язку з раптовою односторонньою втратою зору без відчуття болю, яку зазвичай виявляють під час пробудження після сну.


Лікування антиангіогенними (анти-VEGF) препаратами може сприяти зменшенню проникності судин і набряку, таким чином, запобігає ушкодженню сітківки та сприяє відновленню зору у цих пацієнтів.

 

В останні роки, з відкриттям нових препаратів, що блокують VEGF, були досягнуті вражаючі успіхи в лікуванні ТЦВС. Застосування даних препаратів дає можливість пацієнтам не тільки запобігти втраті зору, але й підвищити гостроту зору.

 

Діабетичний макулярний набряк

Діабетичний макулярний набряк (ДМН) - це серйозне хронічне ускладнення цукрового діабету, здатне прогресувати  й викликати значну втрату зору аж до сліпоти. На сьогодні ДМН є основною причиною втрати зору й сліпоти у людей працездатного віку у розвинених країнах світу. Клінічно значущий макулярний набряк, що зумовлює порушення зору, реєструють приблизно у 3-4 % людей, які страждають на цукровий діабет.

 

Приблизно у половини пацієнтів з ДМН зір погіршується на 2 та більше рядків таблиці оцінки гостроти зору за 2 роки. Порушення зору внаслідок ДМН відноситься до ускладнень цукрового діабету, що істотно погіршує якість життя пацієнтів. Втрата зору зменшує незалежність і продуктивність праці пацієнта, обмежує його соціальні зв'язки і знижує здатність здійснювати повсякденну діяльність. У зв'язку з тим, що ДМН вражає дорослих людей працездатного віку, які страждають на цукровий діабет, кожна додана або збережена літера має дуже важливе значення для підтримки нормальної життєдіяльності людини.

Рекомендація пацієнтам


Кожен організм реагує на лікарські препарати по-різному. Стверджувати, які ліки будуть найбільш ефективними саме для вас, неможливо. Тому перед застосуванням проконсультуйтесь, будь ласка, зі своїм лікарем.

L.UK.COM.ST.10.2015.0065